Історія УВУ

1921 р. – Віденський період.

Історія УВУ тісно пов’язана з історією української незалежності в ранніх роках 20-го століття. Університет заснований провідними діячами та науковцями, які приймали участь у подіях створення та захисту Української Народної Республіки, а після її занепаду виїхали в екзиль.

У числі засновників Університету були голова Української Центральної Ради та Української Народної Республіки, відомий професор історії М. Грушевський, та О. Колесса, колишній депутат австрійського парламенту, голова дипломатичної місії Західноукраїнської Народної Республіки у Римі, професор історії літератури.

Грушевський очолював Український соціологічний інститут у Відні, в той час як Колесса був головою Академічного відділу Віденського союзу українських журналістів та письменників. До ініціативи заснування Університету прилучилося також Товариство прихильників освіти. Офіційне відкриття УВУ відбулося в січні 1921року, а з літнього семестру Університет розпочав свою викладацьку діяльність. З огляду на те, що Відень переставав бути центром українського еміграційного життя, то після закінчення першого семестру УВУ переїхав у Прагу, де кипіло живе політичне, культурне та освітне життя українського еміграції.

1921-1945 рр. – Празький період.

Празький період часто називають «золотим періодом» розвитку Університету. У Празі Університет одержав приміщення від Карлового університету, з яким розпочав тісну співпрацю, а фінансову підтримку отримав від уряду Чехо-Словацької Республіки, зокрема, президента Томаша Масарика. На той час у Празі проживала значна кількість українських професорів, вчених та студентів, і це сприяло розвитку Університету. В Університеті було відкрито два факультети – філософічний та правничо-економічний. На перший семестр навчання записалося понад 700 слухачів. Xоча серед студентів УВУ була більшість українців, однак в Університеті навчалися також й німці, латиші, росіяни, румуни, євреї, угорці, білоруси і поляки. Серед знаметних професорів були:Д. Антонович, С. Дністрянський, Д. Дорошенко, С.Смаль-Стоцький, Б. Старосольський С. Рудницький, А. Яковлів та І.Огієнко. У 1945 році, коли радянські війська наблизилися до Праги, значна частина професорів та студентів емігрували з Праги, переважно до Мюнхену. Тодішній ректор УВУ А. Волошина, який відмовився від переїзду до Німеччини, був схоплений енкаведистами, заарештований і евентуально розстріляний. Усі статки УВУ, разом із архівом, бібліотекою та іншими матеріалами, потрапили в руки червоноармійців і були відправлені до СРСР.

Від 1945 р. – Мюнхенський період.

У 1945 році жменька діячів УВУ опинилася в зруйнованому Мюнхені з бажанням відновити діяльність Університету. Не зважаючи на перепони, їм все ж вдалося це зробити. Важливу роль відіграв Вадим Щербаківський, знаний історик та визначний археолог, який став першим ректором УВУ в Німеччині. Першим приміщенням УВУ стала німецька школа, з якої і почалася плідна праця по розбудові Університету. Внаслідок такої плодотворної роботи, у 1950 році відбулося офіційне визнання наукових ступенів УВУ Баварським міністерством освіти.

У 1962 році УВУ отримав субсидії від Федерального уряду Німеччини та Вільної держави Баварії, які продовжувалися до 1996 і 2006 років. Спочатку Університет діяв як учбова установа для емігрантів, з фокусом на діаспору в Німеччині, США і Канаді. Це відкривало їм двері до освіти, науки та бізнесу. Серед випускників цього періоду були усім відомі Ю. Шевелов, В. Державин, І. Фізер, Л. Рудницький, Ю. Бойко, Блохін, Л. Винар та А. Жуковський. З проголошенням незалежності України, Університет став єдиним європейським університетом спроможним дати студентам з України можливість навчатися українською мовою, пройти стажування у Німеччині, відкрити світ Європи та створити мережу професійних контактів. Теперішні випускники УВУ – це діячі, науковці й професіонали, здебільшого з України, серед яких: Сергій Квіт, колишній міністр освіти і науки України; Петро Стецюк, колишній суддя Конституційного суду; Мирослава Антонович, колишня суддя ad hoc Страсбурзького суду, голова Центру міжнародного права Національного університету «Києво-Могилянська академія» й голова кафедри міжнародного права УВУ; Олексій Хаб’юк, професор економічного університету в Дюселдорфі; Катерина Шосланд, голова відділу кадрів німецької фінансової фірми Finum і доцент УВУ; Олександр Марусяк, колишній провідний експерт поліційної реформи у Чернівцях, відтепер експерт німецької програми «Migration for Development» та Центру міжнародної еміграції та розвитку (СІМ).