Український Мюнхен: історія громади в середині ХХ століття: імпреза в УВУ

Лекція референта УВУ, доктора історії Романа Тютенка “Український Мюнхен: історія громади в середині ХХ століття» викликала неабиякий інтерес української громади міста. Серед присутніх були не лише слухачі мовних курсів, а й представники старшої української діаспори, громадські активісти, науковці, студенти та всі, хто цікавиться історією української присутності в Німеччині.

З вітальним словом до учасників заходу звернулася ректорка УВУ, професорка, докторка психології Лариса Дідковська, зазначивши неоціненну роль діяспори в боротьбі за незалежність України: “Саме в еміграції зберігалися книги, документи, твори мистецтва та свідчення про боротьбу за свободу, які сьогодні є безцінною частиною нашої національної спадщини”, – підкреслила ректорка.

Перед учасниками заходу була відкрита захоплива сторінка історії української присутності в Мюнхені. Учасники дізналися, як формувалася українська громада в Німеччині: від перших трудових мігрантів наприкінці ХІХ століття до наукових, культурних та громадських центрів, створених українцями в екзилі.

Під час зустрічі йшлося, зокрема, про
🔷роль Мюнхена як осередку українського політичного, культурного й наукового життя,
🔶діяльність українських митців, науковців та громадських діячів, які зберігали національну ідентичність далеко від Батьківщини.
🔷Особливу увагу було приділено повоєнному періоду та життю українців у таборах переміщених осіб (DP), де, попри складні умови, українці створювали школи, університети, культурні товариства, громадські організації, видавали пресу, книги та займалися творчістю.

📚Модераторка події, д-р Людмила Зіневич поділилася своїми знахідками та цікавими фактами із історії “українського Мюнхена”:
– перша докторська дисертація про філософію Григорія Сковороди була захищена ще в 30-х роках XIX ст. саме у Мюнхені;
– у Мюнхені гостювала Леся Українка, вона зупинялася на 3 дні у свого кузена, тоді студента Технічного університету Юрія Тесленка-Приходька;
– постання видавництва МУРу почалося із детективної історії про те, як Леонід Полтава й Леонід Лиман, тоді молоді й амбітні письменники, з-під носа у совєтів у так звану годину нуль змогли вивезти кириличні шрифти для організації української друкарні;

Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу і право на власне майбутнє, досвід української еміграції набуває особливого значення. Він нагадує нам, що навіть далеко від Батьківщини можна залишатися її вірним служителем, захисником її культури та носієм її пам’яті.

Дякуємо всім учасникам за присутність, цікаві запитання та змістовну розмову.