In Memoriam: Марк фон Гаґен

Поділитися
In Memoriam: Марк фон Гаґен

Я вперше зустрів Марка фон Гаґена в Колумбійському університеті, де він працював  професором-асистентом на факультеті історії, а я викладав на факультеті політології.  У нас був спільний курс в Інституті Гарімана, де ми брали участь у конференції  про Горбачова і перестройку, яку організував проф. Северин Біалер. Моя тема була Горбачов і національне питання, Марк зосередився  на військових питаннях Сов’єтського Союзу. Ми обидва були початківці.

Наші шляхи почали частіше перетинатися, коли я став директором програми «Національні Питання та Сибір» при Гаріман Інституті в  1988-92 рр.  Марк брав участь в кількох наших дискусійних групах і семінарах.  Одного разу я попросив Марка підготовити доповідь про Україну. Коли він відмовився, кажучи, що знає  занадто мало про українську історію, пригадую, що саме тоді я запропонував йому розглянути питання,  що таке українська історія.  Його доповідь переросла в його первинну статтю «Чи Україна має свою історію?», поміщену в Slavic Review.

Ми стали повноцінними колегами, коли Марк став директором Інституту Гарімана, а я продовжував працювати віце-директором Інституту і його співробітником. Марк був сповнений новими ідеями щодо курсів, конференцій, наукових  досліджень, він впровадив зміни персоналу і скерував увагу Інституту на не-російські національності в загальному, а українців  особливо. У цьому часі Інститут розвинув близьку співпрацю з Асоціацією для Вивчення Національностей і погодився бути господарем їхнього річного з’їзду. Також у тому часі Марк розпочав головний проект Українсько-Російських Зустрічей і поставив питання України в основу місії Інституту. Він жартівливо називав себе «Гетьман Марко».  

Я покинув Колумбійськикй університет у 1999 році і перейшов до Ратґерс університету, але ми продовжували зустрічатися в різних академічних середовищах,  останнім часом в Українському Вільному Університеті, де він був деканом  Філософського Факультету і  читав лекції українською мовою.

Марк не був україністом за освітою, одначе у 1990 роках він уділяв максимально уваги і часу для дослідження питань про Україну. Не забуду його захоплення, коли він вперше відвідав Київ. «Це місто взагалі не подібне до Москви», він закликав. З бігом часу він частіше бував у Києві й у Львові, ніж у Москві і в Петербурзі.

Що саме спонукало його віддатися студіям україністики? Думаю, на це склалося багато причин. Перш за все, він був чулий для людей ослаблених, відчужених, поневолених і понижених – Україна терпіла від усіх цих чотирьох. На відміну від України,  Росія виявилася нетолерантною і  агресивною, а Марка почуття моралі і етики відкидали кожну агресивність  і насильство. Усі, хто знав Марка, можуть посвідчити, що він був глибоко чесною, безконечно великодушною і наскрізь доброю людиною. Він завжди мав час для інших, умів прислухатися і дати пораду.   

Другою причиною було його знайомство з видатними  українськими вченими – починаючи  від Славка Грицака до Франка Сисина, Анни Процик та Марії Пришляк. Був також  у нього інтелектуальний виклик віддатися студіям україністики. З одної сторони, вид з Києва показав йому Росію в новому і несподіваному світлі.  Марк зрозумів, що неможливо бути русистом, не будучи україністом. З іншого боку , включити Україну й інші не-російські країни до програм совєтських і пост-совєтських студій, означало потребу займатися світовою, транснаціональною і навіть глобальною історією. Як зрозумів Марк, не можливо бути русистом без вивчення імперії.

Вивчення України було для Марка правильним вибором і задовільним інтелектуальним завданням. Він із захопленням віддався цьому завданню. Він радо очолив Міжнародну Асоціацію Українських Студій, вивчив українську мову, а також нав’язав контакти з українською діаспорою та її науковими інституціями.

Усю цю діяльність він провадив, рівночасно борячись впродовж довгих років проти хвороби, яка його морила. Однак, Марк був завжди веселої вдачі, ніколи не втрачав надії і поринав глибоко у кожний проект, яким  займався. Він міг сповняти усі свої завдання завдяки допомозі свого партнера Джонні та своїх численних колег і друзів, яких він любив, і які його любили. А що найголовніше, він міг виконувати всі завдання, маючи незламну силу духа, стійкий характер і високі моральні чесноти.  

Як багатьом іншим,  мені буде дуже бракувати Марка. Хай він спить спокійним сном.

 

Олександр Мотиль

(Переклад з англійської Ірини Спєх)

Оригінальний текст опубліковано на веб-сайті НТШ в Нью-Йорку . Ви можете знайти його за посиланням.

 

На добру згадку про Марка фон Гаґена

На добру згадку про Марка фон Гаґена

Спогади Франка Сисина про Марка фон Гаґена
Вибори Ректора та Деканів 2019

Вибори Ректора та Деканів 2019

6 липня 2019 року в УВУ відбулися чергові вибори Ректора та Деканів факультетів.
Доповідь Василя Павлова "Війни за історію"

Доповідь Василя Павлова "Війни за історію"

3 липня 2019 року в стінах Українського Вільного Університету спеціаліст із військово-патріотичного виховання Збройних Сил України Василь Павлов презентував присутнім свою доповідь під назвою "Війни за історію: зміни в ідеологічній політиці Збройних Сил України в умовах російсько-української війни (2014-2019).