Забуті імена. Літературні поради проф. Миколи Мушинки для студентів УВУ

Поділитися
Забуті імена. Літературні поради проф. Миколи Мушинки для студентів УВУ

УВУ завжди радо ділиться досягненнями наших викладачів в їх науковій та професійній діяльності. Тому, пропонуємо Вашій увазі дещо із наукових досягнень професора УВУ, д-ра філологічних наук, академіка НАН України із Пряшева (Словаччина) Миколи Мушинки. Ці праці допоможуть Вам краще орієнтуватися в дискурсі української науки в різних галузях.

«Із свого наукового доробку я пропоную трьох науковців ‒ зачинателів українських наукових дисциплін: фольклористики (Володимир Гнатюк), правознавство (Станіслав Дністрянський) та географії (Степан Рудницький).

Кожному з них я присвятив окремі книги, побудовані на основі першоджерельних матеріалів, часто відкритих мною особисто.

В. Гнатюк опублікував понад 1000 наукових праць, оглядів, рецензій з різних ділянок українознавства, був членом Всеукраїнської Академії наук та кількох міжнародних наукових установ та організації: Україна (зокрема львівський осередок НТШ та українська діаспора вшанувала його перевиданням власних праць).

Обгрунтування.

1. Володимир Гнатюк (1871-1926) був основоположником української наукової фольклористики (тодішня назва „етнографія”), учнем майбутніх професорів УВУ М. Грушевського та О. Колесси. Його короткому, але надзвичайно плідному життю та науковій і громадській діяльності, я присвятив шість книжок та понад 70 наукових і науково-популярних статей разом із кандидатською та докторською дисертаціями. Позаяк мене за них було обрано іноземним членом НАН України в Києві. Дві з них: „Володимир Гнатюк ‒ дослідник фольклору Закарпаття” (1975, 118с.) та „Володимир Гнатюк. Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства” (1987, 332с.) видало Наукове товариство ім. Шевченка у Парижі в часі мого звільнення з роботи у Пряшівському університеті з суворою забороною публікуватися.

Другу розширену монографію після моєї реабілітації перевидало видавництво „Навчальна книга Богдан” (Тернопіль, 2012, 284 с.) з передмовою (як і у першому виданні) дійсного члена НТШ ‒ випускника та професора УВУ ‒ Аркадія Жуковського. Сьогодні студенти тернопільських та інших вишів України використовують її як підручник з краєзнавства.

Hnatiuk-potrait

 

1. Окрему монографію я присвятив українському правознавцеві-конституціоналісту Станіславові Дністрянському(1870-1935). Машинопис моєї монографії, написаної на основі виявлених мною 1976 р. у Західній Чехії документальних матеріалів (підготованих до збірного пункту утильсировини), кілька років пролежав без руху в Інституті держави і права АН УРСР у Києві і був опублікований лише після проголошення самостійної й незалежної України 1992 року. До сьогодні ‒ це єдина монографія про цього визначного діяча української науки й політики, народженого в Тернополі, а похованого в Ужгороді.

Кілька наукових праць я присвятив дружині Ст. Дністрянського ‒ славній піаністці та лекторці УВУ Софії Дністрянській(1882-1956).

Dnisriansky

1. Засновник української наукової географії Степан Рудницький (1877-1937) був рідним братом Софії Дністрянської. Листування С.Рудницького з сестрою я опублікував окремої книжкою (Едмонтон, 1991, 110 с.). С.Рудницький був першим доцентом Львівського університету, який вже 1908 року викладав географію українською мовою. Пізніше він розробив теоретичні та методичні основи географії та видав кілька підручників географії України, а в 1918-19 роках був експертом і радником з питань географії при уряді Західноукраїнської Народної Республіки. Живучи у Відні С. Рудницький став співзасновником та викладачем УВУ й першим деканом його Філософського факультету. Після перенесення УВУ до Праги він став професором Українського Вільного Університету, і одночасно викладачем географічних дисциплін в чеському Карловому університеті в Празі, Українській господарській академії в Подєбрадах та Українському Вищому Педагогічному інституті ім. Драгоманова у Празі.

У жовтні 1926 р. на запрошення уряду УРСР С. Рудницький виїхав у Радянську Україну, де у 1927 році заснував та очолив Український науково-дослідний інститут географії і картографії в Харкові. В 1929 році його було обрано академіком Всеукраїнської академії наук.

Як стверджує „Енциклопедія Україниˮ (т. 9, Київ, 2012, с. 353) Рудницький написав близько 70 наукових праць і статей. У своїх роботах першим підготував всебічний нарис географії всіх українських земель („Ukraina: Land und Volk“, 1916); „Основи землезнання України” 1924-26); розробив основи політичної географії („Чому ми хочемо самостійної України”, 1915; „Україна з політично-географічного становища”, 1916; „Україна і великодержави”, 1920; „Українська справа зі становища політичної географії”, 1923; опрацював українську географічну термінологію („Начерк географічної термінології”, 1908); видав фізичні карти України (1918) [...]. С.Рудницький створив велику школу українських географів, до якої належали В. Бабʼяк, В. Буцура, В.Геринович, М. Дольницький, М. Іванчук та інші.

Навесні 1933 року органи державної безпеки УРСР його арештували, звинувативши у приналежності до вигаданої контрреволюційної організації, шкідливості та шпигунстві, а судова трійка Державного політичного управління УСРР 23 вересня 1933 року засудила на п’ять років позбавлення волі. У зв’язку із засудженням С.Рудницького виключили із ВУАН та інших організацій. Кару він відбував у жахливих умовах Соловецького концентраційного табору. Кілька місяців перед завершенням терміну покарання ‒ 9 жовтня 1937 року згідно з постановкою Особової трійки народного комісаріату внутрішніх справ Ленінградської області РРФСР його було повторно засуджено до кари смерті, після чого С.Рудницького розстріляли в урочищі Сандармох біля м. Медвежʼєрськ (Карелія). Де його могила – невідомо.

У 1965 році його було реабілітовано а у березні 1990 року посмертно поновлено у складі АН УРСР.

Rudnytsky

У кінці 1970-х років я зустрівся з його старшою дочкою Емілією Рудницькою (Голубовською) у м. Вейпрти Північно-чеського краю. Вона до смерті піклувалася про тітку Софію Дністрянську, а після її смерті звеліла звести гарний мармуровий пам’ятник на її могилі.

При моєї останній зустрічі з нею, вона (переконавшись, що я не є працівником державної безпеки, знаю біографію Дністрянських та Рудницьких) виявила мені сувору таємницю, що вона є дочкою географа Степана Рудницького та племінницею його сестри Софії Дністрянської, яка померла тут у Вейпртах і є похована на місцевому цвинтарі.

Вона завела мене у підвал своєї хати, завалений книжками й паперами. „Це ‒ рештки архіву моєї тітки Софії та вуйка Станіслава. Усе підготоване до утильсировин („Zberu”), бо тут українською літературою ніхто не цікавиться. Хату я хочу продати і переселитися до дочки у Карлові Вари. А новий покупець хоче хату порожню. Отже, беріть, що вам сподобаєтьсяˮ.

Я, не маючи свого транспорту, спакував у дві валізки те, що вважав найважливішим (головним чином документи, рукописи й рідкісні українські книжки), а по решту паперів обіцяв приїхати машиною у „найближчому часі”. Та мої справи на роботі (зміна працедавця з університету на колгосп та кочегарку) закрутилися так, що цей „найближчий час” затягнувся на декілька років, коли вже весь архів пропав у збірному пункті сировин. На щастя, синові Олександру, студенту Празького університету, вдалося врятувати матеріяли із робочий стіл родини Рудницьких-Дністрянських і разом з мною врятованими матеріалами передати Обласному архіву у Тернополі.

Мармуровий пам’ятник могили С. Дністрянської у Вейпртах, яка після переїзду Емілії Голубовської у Карлові Вари опинилися без догляду, невідомі вандали розібрали й по суті ліквідували. З нагоди сторіччя її шлюбу зі Ст. Дністрянським я подбав про ексгумацію та про урочисте захоронення тлінних останків С. Дністрянської у заготовленій нею могилі біля могили чоловіка на ужгородському цвинтарі „Кальварії”.

Ці троє зачинателів українських наукових дисциплін заслуговують на те, щоб з ними глибше познайомились студенту УВУ. Я буду радий, якщо їм у цьому допоможуть мої праці.

Новини

Дослідження впливу пандемії коронавірусу

Дослідження впливу пандемії коронавірусу

Викладач УВУ, доктор Болтєнков разом з групою вчених лікарень «Норсвел Хелс» дослідив вплив пандемії коронавірусу на попит на послуги радіології в мегаполісі Нью-Йорка.
Сюжет про УВУ на UkraЇner

Сюжет про УВУ на UkraЇner

Через три місяці УВУ буде відзначати свій 100-річний ювілей! Гарним початком святкових урочистостей стало створення професійного і креативного відеосюжету про наш унікальний університет.
Марта Барандій: що варто почитати, подивитися і послухати

Марта Барандій: що варто почитати, подивитися і послухати

У рамках проєкту "УВУ рекомендує" сьогодні пропонуємо вам другу частину інтерв’ю з Мартою Барандій, у якому вона ділиться своїми читацькими та глядацькими рекомендаціями.