Олександр Галенко: Сходіть до Гліптотеки

Поділитися
Олександр Галенко: Сходіть до Гліптотеки

 Мюнхенська Гліптотека – не лише один із музеїв світового значення, його колекція давньогрецької кераміки містить експонати, що предметно визначають місце України в історії Европи. Ці експонати несуть сліди культурного діалогу на теренах давньої України між давніми греками та кочовими скотарями степової Евразії, головно скіфами.

Лише на північних берегах Чорного моря, що тепер належать до України, води світового океану торкаються Евразійського степу. Це тут сходилися морські шляхи з Середземномор’я та степові тракти з Центральної Азії та Далекого Сходу. Греки спочатку навідувалися сюди для торгівлі, а з VII cт. до н.е. засновували там власні колонії, що стали містами і державами. Тоді ж греки визнали річку Дон східним кордоном Европи. Відтак Україна від початку своєї історії утворювала східну окраїну Европи.

 

centaurus

 

Розмальована примітивна фігурка кентавра відбиває найраніші фантастичні уявлення греків про степових вершників (фото 1). Фігурка одноокого циклопа Поліфема, персонажа Гомерової “Одіссеї”, доповнює гаму вражень від мешканців північночорноморських берегів упізнаваними антропоморфними рисами (фото 2). 

 

polithem

 

А от за фігуркою циклопа виставлено великий чорнофігурний лекіф, прикрашений сценою хитрої втечі Одіссея з супутниками від того самого Поліфема (фото 3). В історії цієї пригоди Одіссея вже впізнається майбутній популярний в Европі літературний сюжет про розумного европейця чи европейку (оту ж таки українку Роксолану!), які перемудрили сильніших азіятів.

 

odyssey

 

Звичайно, ранні речі ще виказують страхи греків перед степовиками, при тому не безпідставні, якщо згадати жорстокі ритуали скіфів, занотовані Геродотом. Та з часом скіфи з греками познайомилися ближче, навіть бенкетували разом, і таки щось перейняли один від одного. Власне на бенкетному посуді, що й виставляють тепер у музеях, цей культурний діялог видно найвиразніше.

Справа в тому, що хоча алкоголь однаково діє на усіх людей, греки та скіфи виробили різні ставлення до нього. Оті культурні розбіжності зберігаються й понині.  Якщо для европейців, як для давніх греків, алкоголь понад усе був і залишається джерелом задоволення, то для степовиків він є засобом у міжлюдських стосунках. Греки на бенкетах розважалися, а степовики – політикували. Без алкоголю в скіфів не скріплювалися присяги, а відтак, хоч політичні угоди, хоч родинні. Пиятику між своїм та чужаком скіфи сприймали за зраду і за це могли вбити навіть свого царя. Тому-то скіфи й потрапили під чари грецького вина, що було міцніше за їхній кумис, адже ж вони не розводили вино водою, як греки.

hydria

 

Разом з вином степовики переймали й винний посуд греків. Причому не лише купували чи відбирали силою, але й замовляли на власний смак. Одна з грецьких гідрій Мюнхенської Гліптотеки незвично має виливні отвори (фото 4), чим нагадує знамениту Чортомлицьку амфору (фото 5) – яскравий взірець греко-скіфської еклектики. На відміну від грубих керамічних амфор, що служили грекам винною тарою, ця скіфська посудина була з коштовного електру і прикрашена рельєфними зображеннями на скіфську тематику, а її виливним клапанам надано форму лев’ячих голів.

hydria 2

 

Греки, як могли, трималися осторонь скіфських  звичаїв. Та вони таки теж піддалися звичці пити нерозведене вино, лише назвали цей спосіб споживання – скіфським. Вони не посоромилися створити й спеціальний келих, названий відповідно – скіфосом. Саме зі скіфосами в руках зображено сценку жіночого бенкету, розміщену на розкішній червонофігурній гідрії (фото  6). Це весела і разом з тим повчальна пародія на чоловічий бенкет – симпозіон. На ній жінки, немов чоловіки, грають, намагаючись кудись поцілити (у миску “коттаб”) недопитками вина. Іронія полягає у тому, що жінки та скіфоси образно означають нерозумну поведінку. Повчальний смисл додатково проявляється тим, що цю картинку нанесено на гідрії – посудині для води, якою греки звичайно розводили вино.

 

skytos

 

Як бачимо, експонати Гліптотеки демонструють вже дуже давню присутність України у Европі, причому осмислену і образно витлумачену у засадничих для европейської культури творах давньогрецького мистецтва. Водночас вони реалістично, а не плакатно, мовляв, “Україна – це Европа,” вказують на культурну дистанцію між цивілізаціями, що існували на землях України. Цю дистанцію ще й досі не подолано. Змагання цивілізацій на окраїні Европи триває і навіть загострилося з агресією путінської Росії. Тож ці прекрасні твори минулого у ці складні часи відкриють тривалу, майже трьохтисячолітню (!) історію діалогу цивілізацій в Україні і не зайве нагадають, що доля України в Европі залежить від спільних прагнень та зусиль українців і европейців.

Залишилося тільки нагадати, що ці твори також спонукають переосмислити всю історію України, адже степи та узбережжя, поки вони належали кочовим скотарям та колоністам, нехай би з самої Европи, не належать до історії українського народу, з якою звично ототожнюється історія України. Власне, ще перед візитом до Гліптотеки варто було б хоча б гіпотетично припустити, що історія України включає усе минуле усієї території сучасної Української держави, народженої 1991 р. Але час на гіпотези явно витік з початком російської агресії на півдні, який самі українці вважають Україною лише віднедавна.

 

Текст: Олександр Галенко.

Фото: Олександр Галенко.

Новини

Фільм Фундації УВУ в Нью Йорку

Фільм Фундації УВУ в Нью Йорку

Фундація УВУ в Нью Йорку з нагоди 100-річчя УВУ підготувала фільм, в якому виступають Аскольд Лозинський, голова фундації, колишні ректори УВУ проф. Альберт Кіпа і проф. Рудницький, випускники УВУ д-р Ірина Іванкевич і проф. Сергій Квіт, декан ФДЕНу проф. Мирослав Кий і ректорка УВУ проф. Марія О. Пришляк.
Вітальний відео-марафон з нагоди сторіччя УВУ!

Вітальний відео-марафон з нагоди сторіччя УВУ!

Сьогодні Український Вільний Університет святкує 100 років зі дня свого заснування. З цієї нагоди ми стартуємо вітальний відео-марафон тут, на нашому каналі youtube і на сторінці facebook.