До Шевченківських днів у бібліотеці Українського вільного університету підготовлено тематичну виставку з фондів книгозбірні, присвячену творчій спадщині Т.Шевченка.
Авторка тематичної підбірки творів – канд. філогічних наук Людмила Зіневич.
Значну частину експонатів становлять видання другої половини XIX – та середини ХХ століття, що репрезентують розвиток шевченкознавства в еміграції.Тематичне поєднання представлених видань дозволяє простежити тривалу історію поширення та осмислення творчости Тараса Шевченка поза межами України.
Особливе місце серед експонатів посідає так званий Празький “Кобзар» — це перше нецензуроване видання творів Тараса Шевченка, опубліковане 1876 року в Празі друкарнею Едвара Ґреґра за сприяння Олександра та Софії Русових, Федора Вовка й инших громадських діячів. Це видання стало відповіддю на заборонний Емський указ і символом незламности української культури та мови, спротиву українців імперському лінгвоциду.
Поруч із ним представлені пізніші еміграційні видання, підготовлені у Львові, Ляйпцигу, Відні, та ті, що з’явилися вже після Другої світової війни в Мюнхені — одному з найважливіших центрів українського культурного життя повоєнної діаспори. У цей період у таборах переміщених осіб та еміграційних інституціях активно перевидавали класичні тексти української літератури, насамперед «Кобзар».
Особливо цінні з огляду на повоєнні реалії та скруту малі кишенькові видання «Кобзаря».
Такі формати були популярні в еміграції та серед студентства, бо їх легко було носити з собою й завжди мати духовну опору.
Окреме місце в експозиції займає мюнхенське видання поеми “Гайдамаки” (1947), видане українською еміграційною видавничою ініціативою. Ця поема, присвячена подіям Коліївщини XVIII століття, у контексті післявоєнної еміграції сприймалася не лише як історичний твір, але і як текст із виразним національно-визвольним звучанням, що надихав на подальшу боротьбу за незалежність України.
У виставці також представлені окремі праці таких значних шевченкознавців, як С. Смаль-Стоцький, П. Зайцев, В.Дорошенко, В. Янів, Ю. Блохін та інших дослідників, що формували академічну, ідеологічно незаангажовану традицію шевченкознавства.
Наша виставка покликана привернути увагу до багатства бібліотечних фондів УВУ та водночас нагадати про тривалу традицію наукового осмислення творчости Тараса Шевченка як ключової постаті української літератури та культури. Вона є важливим свідченням того, як українська інтелектуальна спільнота в Європі підтримувала живу присутність Шевченкового слова, осмислюючи його як літературну, історичну й культурну основу української ідентичности.
Текст: канд. філогічних наук Людмила Зіневич
