Університет, що протягом десятиліть є незламним форпостом української думки в Європі, приймав видатну постать – професора Миколу Тимошика, чия 25-річна колосальна праця стала не просто науковим дослідженням, а справжнім ЧИНОМ повернення історичної пам’яті.
🌟 Вступне Слово, Сповнене Ваги
Зустріч розпочалася з глибокої та змістовної промови ректорки Українського Вільного Університету, професорки Лариса Дідковська. Вона підкреслила особливу честь приймати такого визначного гостя, чия праця має надзвичайну вагу для утвердження української національної свідомості та протидії імперським міфам.
«Сьогодні наш університет має особливу честь приймати видатну постать української науки, журналістики та видавничої справи – Миколу Степановича Тимошика. Ця зустріч є знаковою, адже вона присвячена глибокому, багаторічному дослідженню, яке має надзвичайну вагу для утвердження української національної свідомості та протидії імперським міфам», – наголосила пані ректор, відкриваючи подію.
Її слова надали особливої значущості мультимедіапрезентації його унікального освітньо-науково-видавничого проєкту: «ЗАПІЗНІЛЕ ВОРОТТЯ»: українська правда і «русскій мір» із архівів західної діяспори та колишніх радянських спецфондів: непізнані уроки.
Зі стін УВУ пролунали гострі, болючі питання, які стосуються самої сутності нашого буття:
✓Чому світ так довго дивився на Україну крізь московські окуляри?
✓Чому російські агресивні наративи (про “не окрему націю”, “несвоєрідну мову”, “створення України Леніним”) досі знаходять своїх прихильників?
✓Якою є Чин і Місія української Діаспори та всієї України в час війни?
Професор Mykola Tymoshyk, людина-епоха, невтомний воїн на полі українського слова, надав відповіді, ґрунтовані на архівних документах, які десятиліттями були заборонені та приховані.
«Ми маємо подивитися на власну національну історію в європейському, а не російському контексті», – наголосив Микола Степанович, представляючи свою працю.
📘 Запізніле Вороття: Повернення до Себе
Проєкт «Запізніле вороття» – це колосальна праця у 65 томах, побудована на принципі non-fiction (невигадки), де головний герой – це ДОКУМЕНТ та ЛЮДСЬКА ДОЛЯ.
Микола Степанович з болем показав, як систематично і з якою підступністю «русскій мір» століттями нищив нашу ідентичність:
✓Інформаційний Вакуум: Навіть у найбільших бібліотеках світу на одну книгу про Україну припадає тисяча про Росію.
✓Крадіжка Історії: Міфи про Івана Федорова як “першого друкаря”, замовчування друкарства у Львові 1460 року – це свідоме стирання нашої самостійності.
✓Знищення Села: Його двотомник «Село» – це гімн і реквієм українському селу, генетичній колисці нації, яке було знищене в ході колгоспної системи та бездумного олігархічного землекористування.
✓Розстріляні Університети: Наші виші, створені чужинською владою для колонізації та асиміляції, придушували національно свідомих особистостей, як-от Іван Огієнко.
«Спершу пропаганда, а потім танки» – цей жахливий принцип російської політики став ключовим лейтмотивом його розповіді про “змасковування” України, зокрема, Буковини.
💔 Скриня Матері: Найглибший Борг
Найбільш емоційною частиною стало представлення книги «Материн заповіт», присвяченої його напівграмотній матері, яка, знаючи про комуністичну кар’єру сина, тихо і вперто, 15 років, писала листи у радянські інстанції, аби дізнатися правду про свого чоловіка, діда Миколи Степановича, висланого на Соловки у 1933 році.
У згортку старого рушника, вишитого в рік Голодомору, були приховані ці 25 казенних відповідей та 25 її листів, написаних «для світлої пам’яті правди про мого батька і чесного імені моїх дітей і внуків».
Це – крик душі українського народу, вічна пам’ять про неоплачений борг перед поколінням, яке каторжно працювало і мовчало, щоб ми могли жити.
🇺🇦 Місія Діаспори та Нові Чинники
Професор Тимошик акцентував на чинності Діаспори, яка навіть у розсвареному стані залишається живосилом нації, створюючи архіви та видаючи книги, що руйнують «русскій мір» зсередини (як, наприклад, контрабандна література ОУН-УПА).
Окремо він відзначив Івана Огієнка – найбільше гнаного міністра, чий рукописний архів у Канаді, за його заповітом, має бути повернений в Україну.
«Немає мови – нема народу. Нема народу – нема нації. Нема нації – нема держави. Нема держави – немає мови. Все» – ця формула Огієнка, озвучена професором, є дорожньою картою нашого виживання.
Ця зустріч, блискуче розпочата вступною промовою ректорки Дідковської та продовжена глибоким аналізом професора Тимошика, була не просто презентацією. Це був заклик до єдності в головному: захисті нашої національної ідентичності та рятуванні Української України!
Запрошуємо спільно стверджувати Українську Правду!
Доктор Лілія Бондаренко
